Попсові газети зникнуть
В суботу відвідала зустріч з Дмитром Добродомовим, директором телеканалу «ЗІК» та засновником "Інформатора", що організувала чернівецьким журналіста «Опора». Він розповів про успішний медіа-проект. Чесно кажучи, я в захопленні від сміливості його і його колективу. Він не моралізував на тему джинси чи слабкої журналістики. Адже сам куштував не один рік хліб регіональної журналістики і знає, який він на смак. Він просто радив, ділився досвідом, правдиво відповідав на почасти провокативні питання.
Він казав — успіх журналіста лежить за межами комфортного стану (це щодо попсовості чи пустоти змісту газет), а також, що чиновники — дрібні та боягузи, тому не варто їх боятися. А от беспрєдєльщиків варто(хоча тепер чиновники мало чим відрізняються од них). Зауважив, що незабаром газети в своєму теперішньому вигляді відімруть. В регіонах залишаться одиниці видань, для думаючого населення. Котре захоче розслідувань, якісної аналітики тощо.
Дмитро наголосив, що газети не можуть коштувати 1-3 грн. Це смішно. Мінімум 5 — це її собівартість (адже журналіст не може якісно працювати та братися за серйозні теми за 1-2 тисячі гривень в місяць). Бо ж люди купують каву за 4 грн, а на газету витратити навіть 2 грн шкода. Шкода.
Він казав — успіх журналіста лежить за межами комфортного стану (це щодо попсовості чи пустоти змісту газет), а також, що чиновники — дрібні та боягузи, тому не варто їх боятися. А от беспрєдєльщиків варто(хоча тепер чиновники мало чим відрізняються од них). Зауважив, що незабаром газети в своєму теперішньому вигляді відімруть. В регіонах залишаться одиниці видань, для думаючого населення. Котре захоче розслідувань, якісної аналітики тощо.
Дмитро наголосив, що газети не можуть коштувати 1-3 грн. Це смішно. Мінімум 5 — це її собівартість (адже журналіст не може якісно працювати та братися за серйозні теми за 1-2 тисячі гривень в місяць). Бо ж люди купують каву за 4 грн, а на газету витратити навіть 2 грн шкода. Шкода.
40 коментарів
Співачка N. 248 раз закохалася, бойфренд М. любить суші з шоколадом…
саме такі тексти приваблюють 90% населення.
Дай Боже помилитися.
— неозброєним оком помітно, що журнал «складався» людиною, яка не має навичок роботи у ЗМІ. Матеріали не підписані, проте не погано зверстані. Видавець хотів охопити якнайбільше подій, тому матеріали досить «розкидані» у часі, що трохи відволікає. Також деякі фото бажали б бути кращої якості.
Оплата журналістської праці — гаряча проблема. За щось же їм, писакам, дозволено при собі зброю носити й залазити до повсюдних місцин!?)) Тому вони такі ж потрібні (особливо сьогодні в добу інформації), які і лікарі, вчителі.
Хіба гласність — не один із принципів демократичної влади, якою нарікає себе і наша влада?
Ненавиджу держустанови!!! І за це і ще багато — ненавидіти їх є за що!
Кожен з журналістів сам вибирає собі стежку — бути білим та пухнастим, викладати в газетах отримані прес-релізи і називати це «роботою», чи протягувати свою суб’єктивну думку, доносити її до читача, попри приручених владою (у більшості своїй) дядь і тьоть, які бдять за збереженням високих стандартів журналістської етики…
+ про журналістську етику. Я думаю, що право про неї говорити та радити щось іншим колєгам по перу — мають лише справжні авторитети, які не словом, а ділом довели власний професійний рівень(благо, що таких людей, навіть на теренах області Є (правда небагато...))