Попсові газети зникнуть

В суботу відвідала зустріч з Дмитром Добродомовим, директором телеканалу «ЗІК» та засновником "Інформатора", що організувала чернівецьким журналіста «Опора». Він розповів про успішний медіа-проект. Чесно кажучи, я в захопленні від сміливості його і його колективу. Він не моралізував на тему джинси чи слабкої журналістики. Адже сам куштував не один рік хліб регіональної журналістики і знає, який він на смак. Він просто радив, ділився досвідом, правдиво відповідав на почасти провокативні питання.
Він казав — успіх журналіста лежить за межами комфортного стану (це щодо попсовості чи пустоти змісту газет), а також, що чиновники — дрібні та боягузи, тому не варто їх боятися. А от беспрєдєльщиків варто(хоча тепер чиновники мало чим відрізняються од них). Зауважив, що незабаром газети в своєму теперішньому вигляді відімруть. В регіонах залишаться одиниці видань, для думаючого населення. Котре захоче розслідувань, якісної аналітики тощо.
Дмитро наголосив, що газети не можуть коштувати 1-3 грн. Це смішно. Мінімум 5 — це її собівартість (адже журналіст не може якісно працювати та братися за серйозні теми за 1-2 тисячі гривень в місяць). Бо ж люди купують каву за 4 грн, а на газету витратити навіть 2 грн шкода. Шкода.

40 коментарів

Лілія Шутяк
«журналіст не може якісно працювати та братися за серйозні теми за 1-2 тисячі гривень в місяць» — заробітню плату чернівецького журналіста у розмірі біля 2 тисяч ще треба пошукати. Як знаєте, де у нас стільки платять, скажіть — завтра піду туди працювати!
Надія Вірна
Певно, в буковинці та погляді такі зарплатні. Щось мені так думається. Знаю, що в багатьох виданнях є ставка плюс гонорари за статті (рейтинг там тощо). Але ніхто не скаже точно, скільки отримує. Як я зрозуміла, у Дмитра для журналістів зарплатня більше 3 тисяч. Але він має рацію стосовно вартості газети. Бо з ціною в 1,5 грн. ми не те що тисячі двох не будемо мати, ми взагалі загнемося. Адже за таких умов, коли за газетою немає бізнесу (погляд), грантів+бізнесу (мб), влади (сс), вона просто животіє і потихеньку вмирає, що і треба властьімущім. Бо ж на бізнес завжди можна натиснути, та й сам бізнес не дуже лізе на рожон з владою. Таке.
Святослав Вишинський
Одним із проблемних залишається питання про необхідність у XXI ст. такої кількості газет і газетних колективів у місті з населенням 230-250 тис. чол. — зменшення кількості газет до кількох є природньою тенденцією.
Альберт Комарі
Згоден із Святославом. Краще менше, але взяти до рук таки якісний продукт...!
Михайло Шморгун
А я би порадив головним редакторам грати в «опозиційність», не брати до друку партійну та адміністратіційну джинсу, ставити ставку на молодих авторів і платити гроші чесно, а не через сватство-кумнатство ну і не дерибанити ту копійку на яку виходить газета…
Альберт Комарі
Я взагалі майже за «дякую» працюю. Поки що…
Галина Дичковська
Та не зникнуть попсові газети. Навпаки. Секс і їжа. Базові потреби.
Співачка N. 248 раз закохалася, бойфренд М. любить суші з шоколадом…
саме такі тексти приваблюють 90% населення.
Дай Боже помилитися.
Надія Вірна
Саме газети з сексом і їжею зробили американців зазомбованим та немислячим м'ясом. НЕ хочу такою бути. Хочу, щоб мій читач думав про більш глибинні речі. Щоб він мислив критично, а не догматично. Щоб він міг сумніватися, шукати правду, думати в кінці кінців.
Святослав Вишинський
Ці потреби дедалі ефективніше задовільняють телебачення та Інтернет. Саме на цьому акцентувалось під час зустрічі — «папір» же залишиться в тій ролі, в якій натепер залишився театр — як щось елітарне.
Альберт Комарі
Хіба сучасну роль театру можна визначити як «елітарну»?
Надія Вірна
Та в тому ж таки театрі не без попси. Чи я помиляюсь?
Святослав Вишинський
Вона має місце всюди, однак у різних пропорціях — нині театр, як і класична музика, є відносно непопулярним проявом культури — на відміну від кінематографу і телебачення. Дуже схожа ситуація і з літературою, попри весь «кіч» сучасних молодих авторів.
Віталія Козменко
А він не уточнив, коли саме? ))
Кристина Горюнова
Сейчас еще одна газета открывается — «Буковинська Правда»
Віталія Козменко
О! Я нещодавно тримала в руках перший номер журналу «Буковинська тайстра»
Альберт Комарі
І як враження? Що там є?
Віталія Козменко
+ що в людини є задум, бажання, натхнення і кошти для реаліфзації проекту. Наступні певне будуть кращі.
— неозброєним оком помітно, що журнал «складався» людиною, яка не має навичок роботи у ЗМІ. Матеріали не підписані, проте не погано зверстані. Видавець хотів охопити якнайбільше подій, тому матеріали досить «розкидані» у часі, що трохи відволікає. Також деякі фото бажали б бути кращої якості.
Альберт Комарі
А хто видавець цього видання? Чиї статті там публікуються?
Галина Єреміца
Засновник та видавець ПП Волощук Я.П.Наклад 1000 примірників.Тел. 0955246833
Альберт Комарі
А де можна побачити і ознайомитися із цим виданням?
Галина Єреміца
Воно мені випадково потрапило до рук.Я сьогодні візьму на засідання прес-клубу.
Галина Єреміца
Якесь дивне видання.Автори матеріалів не вказані.Матеріали вже застарілі.Для мене цей журнал виглядає провладним.
Віталія Козменко
а мені аматорським видався
Сергій Вальчишин
попсові газети будуть доти, допоки будуть попсові читачі))))
Лілія Шутяк
На жаль, сучасна журналістика керується принципом «попит породжує пропозицію», хоча мало б бути навпаки!
Віталія Козменко
якщо навпаки, то вже ідеальне суспільстве якесь би було )))
Лілія Шутяк
Не ідеальне, а НОРМАЛЬНЕ
Максим Козменко
Наше (ніби глибокодумних і критичних осіб) бажання мати в газеті дійсне (а не «жовте»), публіцистичне (а не публічне), осмислене (а не мислиме) і т.д. є, напевне, ще залишками минулих часів, коли вихованість породжувала стриманість. Сьогодні культура стала економною. Зайве ніхто не має намір витрачатися на філософські й культурні роздуми (а не думки, — на них ласий кожен) і тому попит на коротенькі закиди з культурно-мистецького життя, що заключені в сексі й потребах, є популярними. Отже, є й попсовими (або ж народними, демократичними, масовими).
Оплата журналістської праці — гаряча проблема. За щось же їм, писакам, дозволено при собі зброю носити й залазити до повсюдних місцин!?)) Тому вони такі ж потрібні (особливо сьогодні в добу інформації), які і лікарі, вчителі.
Надія Вірна
Тільки би всі це розуміли, що журналістська непопсова робота повинна відповідно цінуватися. І на журналістську непопсову роботу потрібні значні капіталовкладення (утримання інформаторів, порплата за отримання інформації в держустановах тощо)
Надія Григоренко
Питання: а хіба за отримання іформації в держустановах необхідно платити?
Хіба гласність — не один із принципів демократичної влади, якою нарікає себе і наша влада?
Віталія Козменко
платити треба не за інформацію з прес-релізів, а за те, щоб дізнатися достовірну інформацію.
Надія Вірна
оце якщо приймуть закон про доступ до публічної інформації (хоча слова доступ до публічної інформації якось смішно звучить, але відповідно до укр реалій), то можна сподіватись. що на інформаційні запити таки будуть відповідати і в повному обсязі і не потрібно буде платити інформаторам
Надія Григоренко
Тобто ця оплата неофіційна, зрозуміло…
Ненавиджу держустанови!!! І за це і ще багато — ненавидіти їх є за що!
Ігор Гамаль
Це зрозуміло, тільки не видно, яким чином це може окуповуватись. А якщо це не окуповується, а живе на дотаціях, хіба може бути об'єктивним?
Надія Вірна
Окуповуватись буде тоді, коли буде цінуватись читачами. Тоді й буде об"єктивним. Моя думка
Михайло Шморгун
Може я помиляюсь, але, як читач, завжди цінував в газетах (статях) щирість автора та «щиру субєктивність». Від проплаченої джинси та інтернет-передруку нудить… Останньою дійсно гарною і суперцікавою газетою був ПОСТПоступ, але як кажуть, на вкус і цвєт товаріщей нєт…
Надія Вірна
А бачиш, оцю суб’єктивність та щирість автора називають непрофесійністю та відходом від стандартів журналістської етики
Михайло Шморгун
Журналістська суб’єктивність може бути виправдана великою і гарною надідеєю видання ( боротьба з владою, покращення рівня діалогу з читачем, підвищення рівня зацікавленості читача до розкриваємоє проблем ).
Кожен з журналістів сам вибирає собі стежку — бути білим та пухнастим, викладати в газетах отримані прес-релізи і називати це «роботою», чи протягувати свою суб’єктивну думку, доносити її до читача, попри приручених владою (у більшості своїй) дядь і тьоть, які бдять за збереженням високих стандартів журналістської етики…
+ про журналістську етику. Я думаю, що право про неї говорити та радити щось іншим колєгам по перу — мають лише справжні авторитети, які не словом, а ділом довели власний професійний рівень(благо, що таких людей, навіть на теренах області Є (правда небагато...))
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте