Який попит, така і..?
Чи насправді медіа відповідають на потреби споживачів, завалюючи їх різними напівфабрикатами. Маю на увазі ті всі серіали, шоу, передачі про вбивства, злочини тощо. Чи то може вони, мов вправні маніпулятори, просто «підсадили» споживача на медіа без змісту?
30 коментарів
— Ти часто телевізор дивишся?
я особисто вже близько 4х років не вмикав телевізора дома.
Думаю кожен, кому потрібно щось краще ніж наше низькопробне телебачення, вже знайшов\шукає це для себе у всесвітній мережі.
Мабуть через появу саме інтернету, люди менше почали звертати уваги на підвищення якості нашого телебачення.
З своєї сторони (як фанат музики) я не можу знайти жодного каналу, де я б почув\побачив\дізнався щось про те, що мене цікавить, музику, культуру зокрема.
Немає попиту на якісний матеріал, хоча такі матеріали справді є, що безперечно тішить.
Уявімо собі, що якби не було інтернету, не було б гугла і всього іншого, що було б тоді?
а я скажу…
Тоді всі б повернулися до старих «Електронів» які стоять дома, покрившись сантиметровим пилом(оскільки в мене інтернет дома давно, навіщо мені телевізор?). Електрон через 2 дні змінився б на супер-модний телевізор з пультом, ат після місяця безкінечних натисків на р+\р- ми задумались би «А що ж подивитися?»
Шанси знайти щось цікаве залишаються тільки в любителів спорту (сам спорт не люблю, але мені чомусь так здається).
Тоді б всі затрубіли «дайте нам якісне телебачення\аналітичні передачі\подайте нам хорошу музику а не голих баб\ми хочемо нове, ми не хочемо Кіркорова\покажіть нам Польське короткометражне кіно\.
ну і тд. і тп.
А поки, я думаю… Кому треба — той собі знайде, натуральне. Всі інші продовжують в фоні споживати „напівфабрикати“.
Не часто, але деколи таки переглядаю. Бо ж цікаво, що там показують та й на кухні постійно включений (батьки звикли тримати телевізор ввімкненим). Отож можу з певністю сказати, що телебачення наразі дійсно випускає напівфабрикати, споживаючи котрі непотрібно особливо напружувати мізки і котрі спрямовані на задоволення первинних потреб. Щодо інтернету — то це правда. Тут, коли забажаєш, можеш знайти щось змістовне. Однак інтернеткористувачів не так вже й баагто, а тому загал хочуть теж зробит напівфабрикатом! Я виступаю саме проти цього! Адже позиція, «я то собі можу знайти, а ті нехай споживають», не конструктивна. Бо коли влада почне контролювати усіх тих, хто споживає «медіа-напівфабрикати», а це, нагадаю, абсолютна більшість, нам просто «відріжуть» нет. І тоді…
Ми шукаємо, бо нам потрібно… нас не влаштовує те, що є…
А інших влаштовує, тому вони і споживають. Це як їсти той же черствий хліб в магазині навпроти під,їзду, хоча свіжий є на наступній вулиці. Але навіщо іти туди, якщо можна взяти тут? А те, що не свіжий — байдуже…
Таку позицію займають споживачі, тобою названих «медіа-напівфабрикати»
А інтернет, це в нас час не проблема...( і користувачів його більш ніж достатньо) проблема в тому, що вони маючи навіть інтернет, споживають ті ж «напівфабрикати».
Тому тут проблема, на мою думку не в тому, що подають, а в тому, що наші люди хотіли б отримати…
В Америці діє правило – аби медіа були рентабельні, треба щоб там було побільше марнославства, сексу та насильства. От до цього й наближаються наші медіа. І справа тут не у смакові споживачів продукції, а у відсутності вибору. Адже, коли на базарі всі почали продавати зіпсовану картоплю, а кращої просто ніде купити, то людина або звикає до тієї, котра є, або починає вирощувати свою, або просить, аби їй привезли з іншого краю. Звісно, є такі, котрим смакує й така картопля. І продавці на них і орієнтуються. І не вибагливі, і різний непотріб їм можна «всунути». Саме такі покупці й хороший пластилін для влади, котра хоче маніпулювати громадською думкою, тримати контроль над її формуванням тощо. Одним словом, покупці поганої картоплі є хорошими гвинтиками для системи. І про критичне мислення тут говорити не доводиться.
Коли є попит на якісне — тоді буде і пропозиція…
толку з хороших матеріалів\передач і тд. і тп. якщо їх ніхто не слухатиме?
Для прикладу, багато людей слухає зараз розмовне, аналітичне радіо? — Звичайно ні, всі слухають музику та купу реклами просто для фону… Власне як і ваші батьки, привикли, що має бути включено. Сумніваюся, що вони дивляться якісь дуже серйозні передачі, чи щось таке… скоріше щось, що не відволікає від роботи на кухні, а просто розмовляє в фоні (знаю по своїх батьках).
Але звичайно, якісні передачі є, діскавері — і подібні канали ж існують, їх дивляться, вони цікаві, на них є попит — отже вони пропонують нам передачі для перегляду.
*далі повертаємося до 2х перших речень цього коментаря*
Є окрема тема, кожний ставить +\- В залежності від своєї особистої думки, підтримує він автора чи ні. Думаю цілком нормально, коли людина ставить просто + біля думки, яку вже хтось висловив, якщо ця думка співпадає з її міркуваннями, аналогічно і з мінусами (тільки протилежно).
Система +\- вже давним-давно існує як на форумах, так і в різноманітних блоггерах. Подібні питання піднімаються всюди, як тільки «особистість» починає дратувати велика кількість мінусів біля його коментарів.
Прошу висловлювати думку щодо обговорення яке ведеться, або не офтопити.
але я впевнений на відсотків 350, що не це питання поставлено в даній темі. тому прошу сюди
розмовляйте скільки хочете.
Чи так і будете продовжувати «випасати» де з, являються мінуси і вимагати пояснень «за що», навіть якщо той мінус ставити будуть не вам?
Думаю питання +\- в цій темі закрите, і можна повернутися до обговорення…
Можливо Вам це тяжко зрозуміти, бо Ви не дивитесь телевізор…
і все ж прошу не офтопити, писати відносно оцінювання в іншу тему…
А вже, якщо згадали, та нарікнули на те, що я не дивлюсь телевізор, то можливо перестанете бігати з теми в тему, і вислювлювати своє обурення а дасте коментар відносно питання, яке безпосередньо тут обговорюється?)
Я займався колись виборами і там ключовим «фігурантами» виступали два терміни електорат та виборець… Так ось різниця між тупим зазомбованим стадом (електоратом) та виборцем є можливість виборця, аргументувати свій вибір, яким би він не був.
Я проти «електорату» у блоговій мережі Вкурсі.