Дозволити не можна заборонити
Це про проституцію. Де ви поставите кому?
Проституція (лат. виставляти напоказ; ганьбити, оскверняти) – надання свого тіла за матеріальні цінності для сексуальних послуг. Згадування про повій знаходимо ще в Старому Завіті («блудниці»).
За оціночними даними в Україні нараховується від 100 до 250 тисяч працівниць секс-бізнесу (на Буковині – близько 2 тисяч жінок).
Щодня вони обслуговують сотні тисяч клієнтів.
Від 7 до 39% чоловіків користуються послугами повій.
Проституція – це сотні тисяч жінок секс-бізнесу та їх клієнти. Це частина українського сьогодення, проблеми котрої замовчуються, або ж не сприймаються суспільством. Там панує безправ’я секс-працівниць та безкарність клієнтів. Там підвищений ризик поширення хвороб, що передаються статевим шляхом. То, може, зробити, як в Німеччині?
У Німеччині з 2002 року вступив у дію закон про регулювання правового статусу проституток. Тепер вони можуть укладати договори з клієнтами і власниками борделів, отримувати медичне і пенсійне страхування, страхування на випадок безробіття. Однак в країні діють обмеження, такі як положення про заборонені зони та заборона на рекламу. Також у Німеччині заборонене сутенерство. Багато повій працюють в борделях. А для того, аби самостійно займатися проституцією, там потрібно звернутися до фінансового відомства, котре видає податковий номер, і щороку сплачувати податки. В результаті в країні чи не найнижчий у Европі рівень ВІЛ-інфікованих. З місцевого бюджету міста Берлін регулярно виділяються кошти на утримання установ, котрі надають консультації жінкам зі сфери комерційного сексу або секс-працівницям, як прийнято там називати повій. Їм намагаються допомогти, а не засуджувати. З ними працюють психологи, лікарі, юристи. Їх навчають, дають поради. Допомагають, коли ті захочуть, залишити цю справу, підшуковують перше робоче місце тощо. І ніхто не зважає, легально чи нелегально дівчина перебуває у Німеччині, коли ні – допомагають в легалізації. Окрім того, з жінками, котрі тільки планують зайнятися проституцією, проводять бесіди, після котрих відсотків 70% з них змінюють своє рішення і шукають інших способів вирішення фінансових проблем.
Проституція (лат. виставляти напоказ; ганьбити, оскверняти) – надання свого тіла за матеріальні цінності для сексуальних послуг. Згадування про повій знаходимо ще в Старому Завіті («блудниці»).
За оціночними даними в Україні нараховується від 100 до 250 тисяч працівниць секс-бізнесу (на Буковині – близько 2 тисяч жінок).
Щодня вони обслуговують сотні тисяч клієнтів.
Від 7 до 39% чоловіків користуються послугами повій.
Проституція – це сотні тисяч жінок секс-бізнесу та їх клієнти. Це частина українського сьогодення, проблеми котрої замовчуються, або ж не сприймаються суспільством. Там панує безправ’я секс-працівниць та безкарність клієнтів. Там підвищений ризик поширення хвороб, що передаються статевим шляхом. То, може, зробити, як в Німеччині?
У Німеччині з 2002 року вступив у дію закон про регулювання правового статусу проституток. Тепер вони можуть укладати договори з клієнтами і власниками борделів, отримувати медичне і пенсійне страхування, страхування на випадок безробіття. Однак в країні діють обмеження, такі як положення про заборонені зони та заборона на рекламу. Також у Німеччині заборонене сутенерство. Багато повій працюють в борделях. А для того, аби самостійно займатися проституцією, там потрібно звернутися до фінансового відомства, котре видає податковий номер, і щороку сплачувати податки. В результаті в країні чи не найнижчий у Европі рівень ВІЛ-інфікованих. З місцевого бюджету міста Берлін регулярно виділяються кошти на утримання установ, котрі надають консультації жінкам зі сфери комерційного сексу або секс-працівницям, як прийнято там називати повій. Їм намагаються допомогти, а не засуджувати. З ними працюють психологи, лікарі, юристи. Їх навчають, дають поради. Допомагають, коли ті захочуть, залишити цю справу, підшуковують перше робоче місце тощо. І ніхто не зважає, легально чи нелегально дівчина перебуває у Німеччині, коли ні – допомагають в легалізації. Окрім того, з жінками, котрі тільки планують зайнятися проституцією, проводять бесіди, після котрих відсотків 70% з них змінюють своє рішення і шукають інших способів вирішення фінансових проблем.
19 коментарів
я, звісно, проти проституції як явища, але за її легаліцаю.
Відео можна проглянути на сайті «5 канал»
лінк:
Бо мораль каже (тим, хто ще пртримується її стандартів), що секс має бути тільки в шлюбі і продаж свого тіла — справа соромна. Але, думаю, це трохи застаріла мораль.
А раптом за грати попадеш?
Це ви зараз намагалися принизити жіночу частину людства, яка нібито руками заробляти не вміє? Чи малося на увазі, що взагалі заробляти не вміє?
Не варто так думати…