Погана провінційна преса

Написала ці «думки з приводу» давненько. І от сьогодні колега розповів, що їде до Києва на якийсь захід спеціально для «регіональщиків» або для «провінціалів» (журналістів регіональних ЗМІ), як він виразився. Бо простому смертному «регіональщику» важко себе чути на рівних з київськими журналістами та й ті їх рівними собі не вважають. І взагалі, що таке оті регіональні-маргінальні медіа?..
«Я народилась, живу і працюю в маленькому чудовому місті Чернівцях. Однак мова далі піде не про мене, а про провінційну пресу. Так, саме провінційну, бо вона не така сама, як загальноукраїнська чи навіть київська. Ця преса працює в іншому просторі – регіональному, за інших умов – регіональних і за інші ресурси – регіональні (виняток – регіональні додатки та відгалуження медіа-холдингів).
І що б там не говорили наші столичні «світила» від журналістики про те, що немає регіональної та загальноукраїнської преси, а є лише професійна та непрофесійна, я категорично незгідна. Адже існує різниця між транспортними, інженерними комунікаціями місцевого та державного значення (хоча зрозуміло, що обидві мають бути якісними)? Є ж різниця між місцевою та центральною владою? І це не значить, що місцева преса гірша, вона просто інша… 
Я до чого це все веду. Досить часто в регіони приїжджають зірки загальнонаціональних медіа й зі своєї дзвіниці починають оцінювати, критикувати, вчити місцеві ЗМІ. Так само стається й на різноманітних тренінгах для провінційних журналістів, де медіа-тренери починають вчити, виходячи з досвіду лишень столичних видань (дехто ще й умудряється вмішувати досвід світових важковаговиків).
І при цьому більшість попередньо навіть не цікавиться особливостями, специфікою медіа-простору конкретних регіонів. Ба більше, навіть не має досвіду роботи в регіональних ЗМІ. Їхня справа тільки повторювати: стандарти БіБіСі, необхідність дотримання етичних кодексів, яке страшенне соціальне зло ця «джинса», та вказувати на непрофесійність місцевих медіа.
Багато журналістів, розвісивши вуха, піддакують, ніби: ой, які ж ми все ж таки непрофесійні й погані. Оце такий собі плювок в обличчя зі словами – та це дощ крапнув! А я в таких випадках згадую слова Елочки-Людоїдки: «Не учите меня жить, лучше помогите материально».
Приїдьте, попрацюйте в обласній, районній, міській газеті, редакції радіо чи телебачення. Відчуйте атмосферу в самому ЗМІ та в регіоні. Ні, я ні в якому разі не кажу, що наголошувати на дотриманні основних принципів та стандартів журналістики – це погано. Це добре діло! Воно змушує задуматися, щось переосмислити, можливо навіть змінити (наприклад, професію). Але перш ніж критикувати, панове тренери, журналісти, прошу Вас, — вникніть, розберіться!..»