Коли мовчать студенти
Це я про відсутність реакції чернівецького студентства на намагання Табачника просунути потрібний йому закон про вищу освіту, за яким багато університетів просто зникне (а у нас, як завше, разом з липовими підуть і справжні), а студентам змінюватиметься розмір оплати за навчання зможе змінюватись. Також зменшується держзамовлення та обмежується автономія ВНЗ. Так от, в кількох містах пройшли студентські акції протесту. І, о диво (чи закономірність?!), Чернівці промовчали.
Самі студенти кажуть (з якими спілкувалась), що нічого не знали, тому й не вийшли. «Не знали» — не аргумент, не вийшли — бо не було організаторів. Хто ж організовує? За ідеєю є представницькі органи — парламент, профком. Вже керівники цих структур мали б і організувати якщо не акцію протесту, то хоча б якусь видимість активності у захисті прав студентів та ВНЗ. Та, не так сталось у Чернівцях.
В ЧНУ ректорат зараз працює на «одобрямсі» всього і вся від Табачника. Тому, певно, і різні там парламенти, ради і профкоми ніц не роблять.
Як на мене, ті, хто просуває цей закон (розуміємо, партія влади), просто хотіли перевірити, настільки студентство готове відстоювати свої права. Бо ж у всіх акціях непокори, революція саме молодь-студентство є рушійною силою. То що ми маємо тепер? Байдужих у своїй абсолютній більшості студентів (бо так хоча б півсотні вийшла)?
Схоже, проголошений на київському мітингу 31 січня студентами «Ви нам корупцію — ми вам революцію» не актуальне для Чернівців. А жаль...
Побачимо ще як буде цей закон слухатися 16 лютого у верховній раді і, у разі його прийняття, яка буде реакція… усіх.
39 коментарів
додам лиш шо якось не так давно також студенти мітингували дуже активно по країні, а у нас усе було тихо (а-а, це коли студенти частково відстояли коли збиралися вводити платні послуги у вузах).
шось «махання прапорами» як засіб боротьби мені взагалі не подобається;
Про результитвність конкретних акцій можна говорити лише з огляду на їх конкретні цілі, а особливо на засоби.
проте чиста совість — теж гарний результат.
Ти ж не сидів склавши руки, коли вбили студента у відділку міліції? І той випадок конкретно не чіпає чернівецьких студентів. А тут напряму
А зі студентами лажа, тому що вони дуже залежні. Думаю, відсоток тих, хто утримує себе коливається у межах статистичної похибки. А тим паче тих, хто платить за навчання.
Звідси — відсутність гідності економічно вільної людини.
А відчуттям «nobless oblige» та відповідною етикою мало хто може похвалитися. Страх засів у генах.
Нагадаємо, ці розміри звичайних (не підвищених) стипендій:
– для учнів профтехучилищ – 200 гривень на місяць;
– для студентів вищих навчальних закладів I-II рівня акредитації (технікум, коледж тощо)
– 400 гривень на місяць;
– для студентів ВНЗ III-IV рівня акредитації (інститут, університет, академія)
– 530 гривень на місяць.
Для учнів ПТУ та студентів вишів I-IV рівнів акредитації з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування
– 550 гривень на місяць (для учнів);
– 1.160 гривень на місяць (для студентів).
В бюджеті кошти не закладені!
Коли ми були студентами (вже як бабця говорю), то якось легше піднімались.
Жити в одній клітці з крокодилом і годувати його в надії, що він з'їсть тебе останнім — програшна стратегія.
Гонка довга і з рештою ми ведемо її з самими собою.
І що найважливіше — в цей світ приходять нові люди,
які не хочуть жити по старому.
Головне, що ні один телеканал, а їх тоді знімало троє, у вечірньому випуску не показав сюжету про мітингуючих про Табачика сюжету.
Без пояснень.Потім вже «колеги» натякали, що тому є офіційна відмазка: свобдівці відмовлись платити за політичну рекламу(а ту акцію редактори розцінили саме як політичну рекламу),і тому сюжет не пустили. І що більше реальне: попросили зверху, щоб не показували студентів. от так тоді то пройшло. відповідно реакції далі від студентів теж не було…
А щодо того, що студенти бояться і страх у них вже в крові — це найстрашніше. Бо ми, коли виходили в 2004 році, страху не мали. А потім вже ректорат просто не міг не стати на нашу сторону.
Ви ж тільки порахуйте скільки студентів по Україні, якщо тільки в Чернівцях їх більше 10 тисяч!!! Звичайно, владі дуже добре, коли й ця колись активна маса людей залякана.
А як вони виховуватимуть своїх діток????
На мою думку це все симптоми, а не саам хвороба. Проблема в людях стали менше слухати свою совість, всі бояться, що бояться втратити, і я боюсь чого не знати що: втратити стипендію, навчання в універі, потім роботу, забезпечене життя… На нас чекає переосмимлення цінностей.
Я добре знаю, як реально ставляться бали. На екзамені легко додаються/віднімаються бали навіть за перший модуль і ставиться така оцінка, яка «потрібна».
Я бачу рейтинг успішності, де ті, займають перші позиції, насправді списують у «середняків» на модульних і екзаменах, і, більше того, без списування вони реально нічого не знають. Але система така, що дозволяє їм отримати успішні бали.
Крім того, викладачам нав'язали «норму успішності» і тепер вони виставляють бали за принципом: не більше чотирьох-п'яти «відмінно на групу, не менше трьох-чотирьох „незадовільно“ (чи як там, точно не знаю). І вони виставляють. Вони теж бояться. І кажуть нам це просто в очі і розводять руками, мовляв, нічого зробити не можемо, сказали, значить треба виконувати. Не зважаючи на реальний рівень успішності в групі.
До чого я веду? Маніпулювати оцінками дуже легко. Це я можу без особливих труднощів жити без стипендії, але таких як я мало. Зазвичай за стипендію тримаються як за рятівне коло. Звичайно, що бояться її втратити. То хто за таких умов із бюджетників піде протестувати? Щодо платників, то я не бачу в них активності. Таке відчуття, ніби їм все одно, як, власне, і бюджетникам.
Ще: є частина студентів, якім якраз і вигідні подібні зміни. Це ті, хто отримує оцінки не за знання, самі розумієте, за що.
Вам, хто вже давно покинув студентські лави, легко з висоти отриманого досвіду говорити про пасивність студенства. Що ви знаєте про сучасного студента?
Кожні пів року або й частіше ми можемо очікувати на зміни. Щороку змінюються умови вступу як на 1 курс, так і на 5-й. Тепер ми навіть не знаємо, чи будемо вчитися на магістратурі 1 чи 2 роки. Адже поки що говорять про 1, але не факт, що все не зміниться.
Але й це не найгірше. А що ще?
Знівельована цінність вищої освіти. Закінчити вуз заради того, щоб закінчити вуз. Піти працювати продавцем на „Калинку“. Піти працювати касиром в банку, касиром в магазині, грузчиком на складі, що там ще? ага, секретарем.
Тому ніхто й не відноситься серйозно до навчання, нікому це не цікаво. Вчаться, бо їх запихнули туди батьки, а запихнули тому, що „так треба“, а інакше не можна, бо „що люди скажуть“.
Я не бачу зараз перспективи працевлаштування. Не знаю, чи зможу почати яку-небудь, хай найдрібнішу, власну справу (це з новим податковим кодексом, а ще враховуючи процедуру реєстрації ПП).
Невпевненість у майбутньому, не можливо знайти пристойну роботу взагалі, а за спеціальністю й поготів, викладачі, які не дають нам позитивного прикладу в своєму підкоренні тупим наказам (бо як ще назвати ту зрівняйлівку успішності)…
Стільки всього і водночас, і ще чекаєте, майже вимагаєте від нас активних дій? Панове, а чому самі не рухаєтесь? Чи закінчив ВУЗ, уже не студент, тому і не цікавлюсь, не несу відповідальність? Але ж це стосуватиметься ваших дітей, наприклад.
Впевнена, за необхідності знайдуться активісти. Але чи прокинеться свідомість „сплячих“, чи захочуть вони ризикувати своїм, хоча й паршивим, але спокоєм, стабільністю? Бо одної лише активності десятка-двох студентів, навіть у масштабах маленьких Чернівців, замало.
А активність двох десятків студентів — це вже багато.
Просто вже зрозуміло, що студенти не вийдуть, як це було в 2004. І мені це болить.
Я не знаю, як будо тоді, бо тоді, у 2004-му, мені було всього 14 і все те що відбувалось, мене лякало.
А тепер студенти байдужі. І все, їх уже не зміниш, залишається тільки чекати на «свіжу кров».
У Вашому коментарі зачеплено глибинні причини. З усім погоджуюсь. І разом з тим, ніхто цього не змінить, окрім нас.( я вже давно не студентка, маю на увазі загалом не студентів, а всіх не байдужих).
Нажаль, я не знаю ЯК це можна адекватно змінити.
Коли цього року в мене забрали улюблений курс, нахабно і цілком не вмотивовано, було бажання піти з університету. Біда в тому, що йти загалом нікуди. А інша біда, що… я люблю свою роботу. Я хочу працювати із студентами, хочу передавати і хочу вчити.І знаю, що можу, але система університету знівельвує ці можливості десь до 20-30 відсотків. Альтернативні проекти є «нелегітимні». На них можна давати багато, але не можна видати документ про навчання.
І я теж не знаю, як це можна змінити… Думаю, що страйки самі по собі мало чим допоможуть, їх варто чимось підкріплювати.
P.S. Вибачте, якщо когось образив, однак вважаю що не потрібно маніпулювати і звинувачувати студентів. Вони однозначно краще знають, чому вони не вийшли на площі і знають, через що вони на них вийдуть…
«Останні виходи нічого не дали»… так може саме це (те, що цим мотивують свою пасивність студенти) і хотіла антинародна влада????