В Чернівцях у війну між міськрадою і мером втягнули журналістів

Нещодавно в ЗМІ з’явилась інформація про те, що керівники видань і журналісти Чернівецької області звернулись до керівництва країни та «Репортерів без кордонів» дати належну оцінку фактам утисків свободи слова з боку Чернівецького міського голови Миколи Федорука та депутатської меншості, яка його підтримує. В зверненні, котре підписали загалом 13 журналістів та редакторів, йдеться про те, що міський голова Микола Федорук на засіданні чергової сесії міськради дав вказівку своїм технічним службам, без яких трансляція сесії міської ради і інтернеті та на телеканалі «Чернівці» неможлива, не з’являтися до сесійної зали в той час, коли розглядались важливі для міста питання. Також в зверненні зазначається, що «існує неофіційна заборона міського голови підлеглим йому чиновникам давати будь-які інтерв’ю засобам масової інформації».
— Окрім пункту, що неможливо взяти інформацію від підлеглих мерові чиновників, звернення повністю підтримую і підписав його з доброї волі, — розповів ІМІ Сергій Зарайський, власний кореспондент УНІАН в Чернівцях, керівник порталу «БукІнфо». — Всім потрібно реагувати на такі спроби влади обмежити відкритість та гласність робити міської влади. Адже таким чином штучно створюються закриті теми. Люди повинні отримувати об’єктивну інформацію. Треба зрозуміти, чи це міська рада мера чи це міська рада, що живе на податки громадян. Треба абстрагуватися від їхнього конфлікту. Ні депутати, ні мер не мають права обмежувати право громадян отримувати інформацію. Головне, аби цей прецедент не повторювався. Це питання журналістики та відкритості влади.

Опісля оприлюднення звернення з’явилась інформація про те, що журналістці Анні Гаргалі, котра його підписала, головний редактор заборонив писати на політичні теми.

— Ніхто журналісту нічого не забороняв, — розповів ІМІ головний редактор газети «Погляд» Володимир Бобер. – Вона може писати, що хоче. Питання тільки в тому, чи може бути об’єктивним журналіст, коли він зайняв одну зі сторін в конфлікті. Позиція ж стосовно цього прецеденту буде сформована на запланованому засіданні обласного осередку Спілки журналістів.

В свою чергу, це звернення викликало хвилю обурення в інших журналістів, котрі під зверненням не підписались.

— Журналістів такими зверненнями намагаються втягнути у брудні політичні ігри як з боку мера, так і з боку більшості депутатів, за котрими стоїть обласна влада та Партія регіонів. Це спроба розколоти журналістів, — коментує ситуацію шеф-редактор газети «Час» Петро Кобевко. — Тих, хто підписав звернення, просто використовують. І такі підписи – це не позиція журналістів, а прислуга владі. Треба, щоб спілка журналістів дала свою професійну оцінку цій ситуації. А найкраща позиція журналістів – це об’єктивно висвітлювати ті процеси, що відбуваються в міській раді.

— Це звернення незрозуміло звідки з’явилося, — розповідає заступник головного редактора газети «Молодий буковинець» Олександр Мостіпака. – До нас взагалі ніхто не звертався. Я про нього дізнався, коли текст звернення було оприлюднено. Загалом саме звернення, і те, що його спричинило (припинення трансляції сесії міської ради, — Авт.) — це дивна річ, більше схоже на провокацію. А щодо проблем з трансляцією, то тут мала б бути реакція телеканалу, в котрій було б роз’яснено причини інциденту. Тут явно прослідковується намагання затягнути журналістів у розборки в міській раді. Одну групу вже втягнули. Людей хтось використовує. Сподіваюсь, що основна маса видань у цей маразм не втягнеться.

Міський голова Микола Федорук усі звинувачення в утисках свободи слова в міській раді відкидає. Він вважає їх необґрунтованими. Жодної заборони транслювати сесію він не давав. Трансляція ж засідання сесії не відбулася з організаційно-технічних причин. Також, як нам повідомили в прес-центрі Чернівецької міської ради, ввечері того ж дня бажаючі могли переглянути запис сесії в ефірі телеканалу «Чернівці».
 
оригінал на сайті ІМІ
imi.org.ua/content/view/180979/42/

7 коментарів

Алька Ситар
Хороший матеріал, Надійко, нарешті свіжі коментарі з різних боків. Але ситуація, м'яко кажучи, гнила. Просто соромно за підписантів. Не можу зрозуміти, які чинники змусили їх поставити свої автографи під цим маразматичним листом.
Надія Вірна
Вже отримала дзвінки від Сергія Зарайського та Анни Гаргалі. Анна каже, що я продажна. Бо написала її ім’я, хоча вона просила його не писати. Але ж інформацію про утиски Анни я отримала від зовсім іншої людини!!! То що, я маю мовчати???
а потім Сергій сказав, що я упереджено написала матеріал.
Алька Ситар
… а чого ти свою позицію не відіслала Карпачовій, Януковичу, Литвину і «Репортерам без кордонів» ??? Маєш право трактувати події так, як хочеш. Принаймні 14 «обраних» мають.
Надія Вірна
я так розумію, що тепер, коли нам з тобою не сподобається, що кушнірик, наприклад, тікає від інтерв’ю — ми пишемо до Карпачової про утиски)))
Алька Ситар
до Карпачової вже попсово. Тре одразу на Марс, туди ще ніхто не писав про «тіскання» свободи слова в Чернівцях. І обов'язково підпишемось «журналісти Буковини» — ну, бо ж нас аж двоє!!!
Анна Гаргаля
Щиро дивуюся Вам, пані Надіє. Позиціонуєте себе як об’єктивний журналіст, але чи так це? Для журналіста не складає проблеми знайти номер телефону колеги. То чому не передзвонили, довідавшись новини стосовно мене особисто? Натомість зателефонували моєму керівникові. І, за логікою його ж відповіді, є необ’єктивною, бо стали на бік однієї зі сторін. На це Вам вказала, коли зателефонувала, прочитавши Ваш матеріал (і слова «така ж, як ті, хто нас звинуватив» та «продажна» різні, тому надалі будьте точною, інакше можна зайти далеко).
Тепер стосовно моєї позиції, яку Ви не вважали за потрібне вислухати. Чернівчанці з народження мені болить за своє рідне місто. У ньому не все гаразд. І справа не так у Федорукові, як у законодавчій необмеженості терміну повноважень міського голови. Випробовування владою (особливо – владою довготривалою) витримують далеко не всі. Федорук, на мою думку, не витримав і симптоми з’явилися не сьогодні.
Своє ставлення до нього як до міського голови публічно висловила ще 2006 року на сайті buknews.сv.ua (матеріал “Чому я ніколи не буду голосувати за Федорука”). Точку зору з тих пір не міняла, ніколи її не приховувала, навпаки, відкрито декларувала (це можуть підтвердити хоча б чиновники міськради, серед яких сиділа і стояла під час сесійних засідань). Незважаючи на це, зауважень або претензій щодо об’єктивності висвітлення мною конфлікту у міській раді у редактора не було.
Тому неабияк здивувала відсутність мого прізвища у списку представників ЗМІ, яких журналісти 3 березня (за понад тиждень до підписів) запропонували депутатам включити до складу контрольних комісій із перевірки діяльності МТК “Калинівський ринок”, аеропорту itc. Для себе все зрозуміла, довідавшись, хто обдзвонював редакторів. Все-таки запитала свого про причини. Тим паче, що засідання, збори, ради і т.д. відсиджувала самотою. Прямої відповіді не почула.
Після цього була цілком свідома, що підпис вийде мені боком, адже самий факт звернення можна оцінювати (й оцінили) по-різному. Одні (як ось мій шеф) вважають це “стороною”, інші (я в їх числі) -захистом свободи слова. Гадаю, якби фігуранти інциденту були інші, від журналістських підписів в очах би рябіло.
Насамкінець – про заборону. Писати на політичні теми мені ніхто не забороняв. Мене лише усунули від висвітлення конфліктних подій у
міськраді. Мотиви Ви з’ясували, але Вас, на відміну від мене, вони навіть не насторожили. Якщо тавро поставлено, запідозрити у необ’єктивності можна за будь-що. За матеріал про подзьобані тротуари (а про дороги і поготів), про зсув на Барбюса, зрубані дерева, черги до дитсадків… Перелік нескінченний, та виникає запитання, а чи варто тоді взагалі що-небудь писати?
P. S. До речі, коли у минулу неділю зайшла до практично порожньої (бо вихідний день) ратуші на прес-конференцію міського голови, на превеликий подив зустріла одного з лідерів громадської ініціативи “Захистимо вибір чернівчан”, який з трибуни сесійної зали відкидав звинувачення у керованості. Чоловік так поспішав, що чи й відповів на привітання (обоє випускники однієї школи як-не-як). Цікаво, а чи підозрювали б мене у всіх смертних, якби підписала одну із його заяв?
Надія Вірна
Пані Анно, я з Вами спілкувалась. Ви сказали, що не хочете, аби Ваше ім’я згадувалось. Тому я написала про цю інформацію не з Ваших вуст, а з вуст іншої особи. Бо факт теж, м’яко кажучи, не з приємних. Окрім того, що це правда. І про це вся журналістська братія говорить. Дивно, звичайно, чому Ви, поставивши підпис під зверненням, не захотіли афішувати своє ім’я тоді, коли Ваші права насправді порушили. Правда, тут йдеться про редакторське обмеження свободи слова. І про це мовчати я не маю права.
Тепер стосовно звернення. Ви пишете про нелюбов до Федорука. А звернення ж стосується ЗОВСІМ іншого — про утиски свободи слова!!! Ви ж самі пишете «За матеріал про подзьобані тротуари (а про дороги і поготів), про зсув на Барбюса, зрубані дерева, черги до дитсадків… Перелік нескінченний,». То ж хіба цей нескінченний перелік опублікованих матеріалів (один з котрих був опублікований в газеті «Час»), те, що Ви їх написали, опублікували не свідчить пр наявність свободи слова в місті. Адже ненависть до Федорука і апелювання до свободи слова — то, вибачте, дуже різні речі. І Ви, плутаючи, заміняючи їх, підставили увесь журналістський цех. Шкода, що Ви цього не розумієте. Ми вчора по-словесно розібрали звернення. Там набір маніпулятивних словосполучень. Ви хоч розумієте, що Вашу нелюбов до мера просто використали!!! Чому було не зібратися вчора не обговорити ситуацію і не виробити спільну з усіма журналістами позицію?????
Я ніколи федорука не підтримувала. Але своїй нелюбові до нього я не дозволяю ставати вище професійних питань. А свобода слова і утиски — це поняття, котрими кидатися не можна. бачила журналістів, котрих ледь не до смерті били, різали. Вони лишились каліками. з ними спілкувалась і знаю з їхніх вуст, що таке утиски і свобода слова.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте