Партійна немічь та сліпота

Блоґ: Надія Вірна

Постила це на ФБ, але відчуваю, що тему варто розвинути. Тому...

На прес-конференції лідер місцевої «Батьківщини» вкотре повторив, що в них на Буковині 15 тисяч членів партії. І люди все більше йдуть до неї.

Я ж питаю, де ті 15 тисяч були 14 жовтня на мітингу в підтримку Тимошенко? (а там було загалом не більше 150 осіб з усіх партій та небайдужих). Чому Вам реально не оцінити свої сили. Хай вас буде 100 — але ж дійсно партійців!

Мене Мунтян не почув. То ж маємо 15 тисяч партійців, з яких зо півсотні активні і готові відстоювати свого лідера. Така от у нас партійна система...

Маріанна Антонюк мені зауважила, що цитую: «попри слушність висловлених тобою зауважень, не можу не запитати: а чому ти не навела відповідь Мунтяна? Він ще додав, що в той же день були проведені кілька мітингів у районах, і там також було немало партійців. І що взагалі-то метою мітингу не було звезти людей з районів для показухи. А ще: ну ти ж в курсі, що то був робочий день… Хоча… визнаю слушність зауважень щодо необхідності реальної оцінки кількісного складу партійців».

А Отар Довженко вважає, що, цитую: «всю історію з партіями в Україні треба почати з чистого аркуша. Перереєстрація всіх членів партій за принципом відкритого реєстру. Тоді кожна людина зможе бути членом тільки однієї партії; муситиме вийти з неї, щоб вступити в якусь іншу; особисто підтверджуватиме своє членство в цій партії, наприклад, раз на рік; буде ясно, скільки реальних членів у якій партії (думаю, десь дві третини будуть взагалі на нулі)».

Я ж вважаю, що партії повинні формуватися з первинних осередків і йти наверх. а в нас все навпаки. кілька разів отримувала запрошення з київських офісів зайнятися партійною роботою з нуля на Буковині під тим чи іншим політичним брендом. партійне будівництво повинно йти знизу. тоді воно буде більш міцним і стабільним і дійсним. а то у нас під лідера роблять партію, а під партію потім зганябть/записують/додумують тисячні членства. та мені просто дивно, що в такі моменти (скажімо такі знакові, як нині) треба оцінювати ситуацію об"єктивно, як на війні. Якщо воєначальник не знає кількості своїх воїнів і запасів, то і йому гріш ціна, і битву він, вірогідно, програє.

15 коментарів

у нас із низів ніяка ініціатива не йде. бо низи наразі думають тільки про те, як прожити наступний день, де роздобути найнеобхідніше. логічно, що думати про якісь високі матерії, тим більше піклуватись про інших (а це і є завданням партії) — то нині справа або альтруїстів, або мазохістів, або фанатиків. решта народу попросту махне рукою. те ж саме мжна сказати і про воєначальників партійних. є дуже мало ідейних людей, які перебувають на керівних посадах (ідейність нині не котирується) і мають можливість керувати грошовими потоками. політика — це бізнес. і чим більше ти відріжеш від своїх колег по партії, тим більше можливостей матимеш перескочити на більш рибне місце…

Може хтось не знає… Трохи історії про «партстоітєльство». Масові партії та партії влади будувалися двома шляхами — 1 Я лідер, у мене є друзі, у друзів друзі — це історія керівництва партій. 2 історія — я керівник партії, я пуриц, я маю показати свою важливість і треба «зробити членство». Поступила команда «зробити членство». Керівництво партії (а це, нагадаю, друзі-друзів-любих друзів) беруть у руки телефонний довідник і починають єдиним подчерком заповняти заяви в партію, скажімо-умовно «Батьків.....». Коли приходить час виборів — поступає фінансування з штабу, на яке прихильників купуються оптом «за ідею» і вроздріб «за налічку». Коли немає фінансування, як кажуть «ноу паті». Вигідна така структура тим, хто отримує фінансування, всі інші — статистика, головне завдання якої — психотерапія партійних вождиків.

мушу нагадати, що Україна — не унікальна країна в плані багатопартійності.І якось у інших країнах також є партії, і йдуть вони на вибори, і одні здобувають владу, а інші програють. Але вони не скаржаться на «команду зробити членство», ні на «фінансування з штабу»… Вони працюють в умовах демократії і досягають успіху разом зі своїми країнами. Може, не треба українцям так себе відокремлювати від «брудної політики», прикриваючись тим, що думаєш, «як прожити наступний день»? Може, високі матерії (необов'язково партійні) і піклування про інших взяти кожному на себе? Може, не бідкатися, що так мало навколо ідейних людей, а краще до цих людей придивитися? На жаль, попередні коментарі, як на мене, — це загальні і загальноприйняті стереотипні фрази. Дійсність інакша. Принаймні, не така проста і не така прямолінійна.

Я теж працював у партіях і знаю, що таке тимчасова ангажованість ( цю хворобу ще в народі називають — «партійна амнезія»)… Не ображайтесь (пані Маріанно), але якби я був «партійцем на ставці», особливо у Вашій партії, я теж апелював би до «багатопартійності, демократії, індивідуальної відповідальності, інакшої дійсності». Проте, проблема дійсно «не така проста і не така прямолінійна»… Вертикально інтегровані партії, вичерпали свій потенціал. Необхідні нові підходи до «партбудівництва» (але це вже «платна тєма», як кажуть...). Прекрасно, що з 15 000 прийшло підтримати 150, а з мільйона — 5000(у Кийові). Це ККД оргнанізацій, реальна оцінка діяльності корумпованої парт структури. (Проте для збереження мінімальної обєктивності, варто зазначити, що якби якійсь іншій структурі довелося б «виводити людей» то їх результат був би ще плачевніший...).

повірте, пане Михайле, багатьох партійців (в тому числі й мене) з «Батьківщиною» пов'язує не ставка. І не ставка, і не якісь міфічні «рибні місця» в «Батьківщину» приводять простих активістів.

Зате «керывництво», точно знає, навіщо йому партія…

Ви противник партійності взагалі? Маєте інші пропозиції? За такою логікою, те саме можна сказати і про громадські організації (і кажуть — багато хто їх називає «грантожерами»). А сидіти, склавши руки, і критикувати тих, хто хоч щось робить — це правильно? (я не про Вас особисто, бо не знаю, чим Ви займаєтесь — може, Ви якраз і не склали руки; я взагалі)

Маю. Мочити парламентські партії 1 ПР 2 БЮТ (який зрадив Юлю і всіх Вас, хто на неї працював і надіявся) 3 Фронт змін ( екс наша україна і любі друзі, за їх пристосуванство і кромєшну тупість на місцях) всіма доступними методами… всіх партійців — як у древньому єгипті — погрібати разом з своїм фараоном, щоб любили лідера, більше батьків… навіть після політичної смерті

ого! 19 днів думали над відповіддю :)) А вона все одно, очевидно, неправильна…

Очевидно — лише те, що при владі данєцкі. Іще очевидно, що Ваша партійна лідерка сидить в буцигарні! А кінець очевидностям — це нещирість партійних чиновників, якім наплювати на дві перші очевидності…

ПР, БЮТ, Фронт — недостойні структури. Це партії де правлять двулічні зрадники і брехуни, а їх виправдовуть проплачені «прихильники» і відморожені на всю голову партійці…

бачу, Ви таки такі лихі, що перейшли на особисті образи. Ну та хай. Бо з першими двома очевидностями у Вашому переліку я згідна, і вони мені, як і вам, не подобаються. Побачимо колись, хто мав рацію. Але для мене очевидно ще одне — що несправедливість не може тривати вічно.

А Ви настількі героїчні, що скоріше приймете жорстку реальність не як жорстку реальність, а як особисту образу… Всі помиляються… І Ви теж!
Ваша сізіфова партійна ноша нагадала мені, «творчіской лічності» один «стішок»…

«Мой дядя самых честных правил,
Когда не в шутку занемог,
Он уважать себя заставил
И лучше выдумать не мог.
Его пример другим наука;
Но, боже мой, какая скука
С больным сидеть и день и ночь,
Не отходя ни шагу прочь!
Какое низкое коварство
Полуживого забавлять,
Ему подушки поправлять,
Печально подносить лекарство,
Вздыхать и думать про себя:
Когда же черт возьмет тебя!»

Це по Бюту… А Фромт Ізмєн з його партдібілоїдами і рядом ( з Вашим справжнім, щирим Партгероїзмом) не валявся…

та нє, реальність я сприймаю як реальність — ніякого героїзму :) Просто цікаво, до кого саме Ви мене відносите — до «проплачених «прихильників» чи „відморожених на всю голову партійців“))))

Ви нещирі… троха маніпулюєте… Підставляєтесь, мовляв лай мене — Юлю нітрож… Проте питання не в тих кого розводять, а в тих хто розводить!!! Вони двулічні зрадники і брехуни. А Ви їх захищаєте. Ваша внутрішня мотивація не має принципового значення. Щира любов чи «лаве» — кого це цікавить? Це має таке саме значення і той самий символізм, що й граючий оркестр на Титаніку.

ахаха)) дотепно… Ну мабуть треба завершити дискусію, або переводити її в приват, бо це вже нецікаво загалу. А от "історія успіху" з Вашої аватарки цікава :) Ви справді вірите в щирість дій тих, хто «заробляв свої перші гроші» в «буремні 90-ті»? ;)

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте