Сміття і люди

Після Петрівки пообіді центр міста перетворився на захаращене сміттєзвалище. А парк Шевченка, де ярмаркували гості міста, взагалі був більше подібний до Калинки (особливо, коли багато базарників вже позакривали контейнери, залишивши гори картону та іншого непотребу просто біля своїх робочих місць). Зупинка «Школа» була встелена одноразовими пластиковими стаканчиками.
Зрозуміло, що це культура та виховання. Вірніше, їх відсутність. Зрозуміло, що тим, хто приїхав на ярмарку на один день з іншого міста чи країни, байдуже до благоустрою Чернівців. А мені ні. Хотілося б, щоб окрім поваги до навколишнього середовища, культури поводження на вулиці, у чернівчан та гостей міста був страх отримати штраф за те, що викинули попри смітник обгортку від цукерки, що лузгали зернятка, заплоювавши шкарлупою все навколо бесідки, що кинули недопалок прямо під ноги.
Бо, наприклад, в Сінгапурі, за те, що кинув недопалок, можна отримати солідний штраф, а то й потрапити на виправні роботи. А у нас виправними роботами наказані двірники, котрі змушені прибирати ті тони сміття.