Україні асоційоване членство в ЕС не світить
Опубліковано в газеті «Час» №32 від 5 серпня 2010 року
І не тому, що нашу державу не хочуть бачити в об’єднаній Европі, а тому, що такого поняття як «асоційоване членство» в принципі не існує. Тож коли наші владоможці будуть нас запевняти, що ми за крок чи за два до асоційованого членства – не вірте! Що ж реально може відбутися, то це підписання угоди про асоціацію. Але це теж не варто сприймати як щось надто видатне. Адже такі угоди з ЕС мають і країни Латинської Америки, і Близького Сходу. На жаль, наша влада й того не може. І поки вона нарікає на те, що Европа не бажає з нею єднатися, Молдова, наприклад, не шукає відмовок чи винних, а робить реальні кроки на своєму шляху до ЕС.
Але, схоже, чиновники не дуже й бажають швидшого підписання угоди про асоціацію. Бо за два з половиною роки переговорів з 20 пунктів угоди опра-цьовано лишень чотири.
Прес-секретар Представництва ЕС в Україні Давид Стулик каже, що наразі ЕС змінив свій підхід до співпраці з Україною. Якщо раніше сюди скеровували людей зі Старої Европи, які не знали специфіки життя в пострадянських країнах, то нині тут працюють люди переважно зі Східної Европи (Польща, Словаччина, Чехія тощо).
— Вони просто не знали, що в пострадянських країнах чиновники завжди були майстрами зі створювання звітів, — додає Давид Стулик. – Тепер ми змінили підходи: ставимо вимоги, моніторимо зміни та реформи в Україні, викладаємо перелік зобов’язань, переглядаємо пріоритети тощо.
Варто зауважити, що ЕС щороку виділяє сотні мільйонів еврів для реалізації програм в Україні. Але ефективність використання цих грошей — під питанням.
— Ми не граємо роль по-ліцейських, — каже пан Стулик. – У вас є свої правоохоронні органи.
Та найбільше дивує европейських чиновників те, як в Україні кілометр дороги може вартувати у 2-3 рази дорожче, ніж у Европі. Але силувати чи нав’язувати зміни в українському суспільстві (подолання корупції, створення дієвих механізмів ринкової економіки, підвищення рівня якості роботи владних органів, випуску продукції тощо) европейці не мають наміру. Бо це потрібно нам, а не їм.
«Ми не можемо зробити зміни за вас», — підсумував Давид Стулик.
Надія Вірна
Київ-Чернівці
P.S. З Італії навідати батьків приїхала моя знайома. Її чоловік – чиновник в італійському міністерстві оборони. Побував він чи не у всіх державах, де були чи є військові конфлікти. Так от, проїхавши власною автівкою лишень кілька кілометрів українською дорогою, він зрозумів, наскільки Україна далека не тільки від Европи, а й від багатьох не надто розвинутих країн світу. Бо навіть у тих держав, де лишень закінчились бойові дії, якість доріг була в рази краща, ніж в Україні в мирний час.
І не тому, що нашу державу не хочуть бачити в об’єднаній Европі, а тому, що такого поняття як «асоційоване членство» в принципі не існує. Тож коли наші владоможці будуть нас запевняти, що ми за крок чи за два до асоційованого членства – не вірте! Що ж реально може відбутися, то це підписання угоди про асоціацію. Але це теж не варто сприймати як щось надто видатне. Адже такі угоди з ЕС мають і країни Латинської Америки, і Близького Сходу. На жаль, наша влада й того не може. І поки вона нарікає на те, що Европа не бажає з нею єднатися, Молдова, наприклад, не шукає відмовок чи винних, а робить реальні кроки на своєму шляху до ЕС.
Але, схоже, чиновники не дуже й бажають швидшого підписання угоди про асоціацію. Бо за два з половиною роки переговорів з 20 пунктів угоди опра-цьовано лишень чотири.
Прес-секретар Представництва ЕС в Україні Давид Стулик каже, що наразі ЕС змінив свій підхід до співпраці з Україною. Якщо раніше сюди скеровували людей зі Старої Европи, які не знали специфіки життя в пострадянських країнах, то нині тут працюють люди переважно зі Східної Европи (Польща, Словаччина, Чехія тощо).
— Вони просто не знали, що в пострадянських країнах чиновники завжди були майстрами зі створювання звітів, — додає Давид Стулик. – Тепер ми змінили підходи: ставимо вимоги, моніторимо зміни та реформи в Україні, викладаємо перелік зобов’язань, переглядаємо пріоритети тощо.
Варто зауважити, що ЕС щороку виділяє сотні мільйонів еврів для реалізації програм в Україні. Але ефективність використання цих грошей — під питанням.
— Ми не граємо роль по-ліцейських, — каже пан Стулик. – У вас є свої правоохоронні органи.
Та найбільше дивує европейських чиновників те, як в Україні кілометр дороги може вартувати у 2-3 рази дорожче, ніж у Европі. Але силувати чи нав’язувати зміни в українському суспільстві (подолання корупції, створення дієвих механізмів ринкової економіки, підвищення рівня якості роботи владних органів, випуску продукції тощо) европейці не мають наміру. Бо це потрібно нам, а не їм.
«Ми не можемо зробити зміни за вас», — підсумував Давид Стулик.
Надія Вірна
Київ-Чернівці
P.S. З Італії навідати батьків приїхала моя знайома. Її чоловік – чиновник в італійському міністерстві оборони. Побував він чи не у всіх державах, де були чи є військові конфлікти. Так от, проїхавши власною автівкою лишень кілька кілометрів українською дорогою, він зрозумів, наскільки Україна далека не тільки від Европи, а й від багатьох не надто розвинутих країн світу. Бо навіть у тих держав, де лишень закінчились бойові дії, якість доріг була в рази краща, ніж в Україні в мирний час.
3 коментарі