А ти вже вступив до Партії регіонів?

Ви тільки подивіться, як хвацько регіонали захопили владу на всіх рівнях. За якихось там дев’ять місяців ми отримали жорстку вертикаль з Києва до найвіддаленішого села. Вони зуміли зробити те, що помаранчеві не змогли зробити за п’ятилітку. Хоча, звичайно, без тих самих помаранчевих, у біло-голубих не було б таких результатів. Отож тут їм, як-то кажуть, «респект». Бо то треба ще так вміти. Мов той восьминіг, розпустити свої щупальця не тільки на державу та її устрій з верху до низу, а й запустити їх в душі людей.
І для такого захоплення їм вистачило наступного: 
1) вбити у більшості будь-яке бажання впливати на перебіг подій в країні,
2) вселити зневіру в можливість впливати, апатію,
3) залякати бізнес, аби той голосував за стабільне погане, аніж нестабільне, можливе, хороше,
4) залякати свідомих, які б хотіли щось змінити
І так все тонко, що ніхто і пискнути не може. Бо ж, якщо пискати, то куди – до міліції? Так там ж свої. До суду? Та ж історія. Тут — ти або з вовками виєш, або вівця.
От і Папієв оголосив, що настав час визначатися, в котрі ворота хто грає. І вже не секрет, що коли якийсь чинуша хотів би залишитися на своєму кріслі або ж поруч нього, то йому пряма дорога до регіонів. Пам’ятаєте, як за совєтів – без партквитка ти не вартуєш ні чорта. Отак потихеньку багато різнокольорових та безколірних голубіли. І така собі сформувалась нова стара партія влади, на кшталт СДПУ (о) медведчуковського зразка.
І одразу асоціація в голові — ота сама жіночка, котра тикає тобі пальцем в обличчя з плакату: а ти вже вступив до партії регіонів? Але не в червоній хустинці, а біло-блакитній, з портретом Янека в іншій руці.
 
А як ви вважаєте, що ще дозволило партії влади так легко покласти на лопатки країну? І взагалі, що з цього всього буде? Бо маю острах, що нічого доброго очікувати не доводиться…