Бачите, Ви трішки собі суперечите… Час початку 90-х вже ніколи не буде. Бо такий Час вже не цікавий людям. А люди — це наші передплатники. Повірте, що якби вся газета була з політичними матеріалами — ми б зникли ще з 5 років тому. Це доведено на практиці! Українцям не потрібні сміливі журналісти.
А тепер про сміливість. Знаєте, коли я працювала в Києві на потужну структуру Ліга, то в мене страх був тільки перед шефом. Я знала, що за мною є потужний юридичний відділ, під боком сотні журналістів, котрі тебе підтримають. Коли ти працюєш в регіональному виданні — це зовсім інше — тут всі всіх знають. А в тебе є родина, друзі. І ти знаєш на 100 відсотків, що ніхто тебе не захистить. Дякувати Богу, Кобевко та людина, за яку я можу бути певна, що вона ніколи не кине під абразуру і завше захистить. Але колеги з інших видань, коли щось стається, просто будуть спостерігати. Але це не тільки в Чернівцях, це скрізь. Бо я бачила і побитих редакторів і порізаних директорів тб тощо. Я знаю про що кажу. І ще раз наголошую — влада поводить себе так, аби журналісти БОЯЛИСЬ!.. Ви ще дуже молода людина і у Вас мало досвіду. Я працювала в Часі ще в 2001,2,3 роки. Це після того, як влада його майже знищила, створивши клона Час2000. Повірте, тоді в журналістиці самоцензури було набагато менше
Пане Михайле, я звичайно ж не ображаюсь, але
Якось не файно так писати про ту газету, де, публікувались (якщо це однофамілець, то прийміть мої вибачення). А щодо газети «Час», то в ній є багато недоліків, але це єдина газета, яка не боїться речі називати своїми іменами, яка не боїться гострих тем тощо. І Ви просто не знаєте, скільком простим людям газета допомагає (це я кажу з усією відпоідальністю за слова). Звісно, газета має свою орієнтацію і ніколи від неї не відступала.
А про самоцензуру, то Ви поговоріть з журналістами, і запитайте в них, а чому вони не проводять розслідування стосовно дач прокурорів, суддів, чиновників?.. І це не рівень професіоналізму, а ступінь страху та інстинкт виживання ними буде говорити. Але, попрацюйте в редакції, відчуйте всю сіль цієї роботи і тоді ми поговоримо. Бо Ви дуже теоретично підходите до журналістики. А це дуже важкий і небезпечний хліб. Це я Вам кажу як людина, якій погрожували, яка проходила допити в міліції, яка захищала газету в суді.
Коли я писала про абстрактно-політичні теми, я теж думала, як ти. Але якщо ти проглянеш історію журналістики (особливо німецьку школу), то ти побачиш, що становлення незалежної журналістики (а саме це у нас і відбувається) завше супроводжується суб"єктивізмом. Бо коли починаєш стикатися з прямим порушення прав людини і громадянина, про знущання чиновників, суддів, міліціянтів, прокурорів над людьми, то, чесслово, без суб"єктивної оцінки аже ніяк…
Я Костю чула кілька років тому, і, повір мені, то були інші слова та підходи. А тепер — це апологет Януквича і Ко. Я ніколи не цуралась своєї позиції і я підтримую свого шефа, який каже, що спершу ти повинен бути українцем, а потім журналістом. Отож, я вважаю, що Кость зрадив свої погляди. Хоча, можливо, людина має право на їх зміну…
Знаєш, Андрію, я була на прес-конф. Костя і враження в мене дуже і дуже негативні. Я про них написала в «Часі» (розміщу завтра на блозі). Так от, ця людина в кожному слові виправдовує яника, його політику. Він «за» Харківські угоди! Що вже казати пор питання збереження національної ідентичності, мови тощо, якщо його шеф в уряді з табачниками та азаровими???
так це ж алегорія, а не реальність. а якщо навіть реально глянути на сучасні профспілки, то хіба не такими вони насправді є — розсвареними, слабкими та меркантильними?
А тепер про сміливість. Знаєте, коли я працювала в Києві на потужну структуру Ліга, то в мене страх був тільки перед шефом. Я знала, що за мною є потужний юридичний відділ, під боком сотні журналістів, котрі тебе підтримають. Коли ти працюєш в регіональному виданні — це зовсім інше — тут всі всіх знають. А в тебе є родина, друзі. І ти знаєш на 100 відсотків, що ніхто тебе не захистить. Дякувати Богу, Кобевко та людина, за яку я можу бути певна, що вона ніколи не кине під абразуру і завше захистить. Але колеги з інших видань, коли щось стається, просто будуть спостерігати. Але це не тільки в Чернівцях, це скрізь. Бо я бачила і побитих редакторів і порізаних директорів тб тощо. Я знаю про що кажу. І ще раз наголошую — влада поводить себе так, аби журналісти БОЯЛИСЬ!.. Ви ще дуже молода людина і у Вас мало досвіду. Я працювала в Часі ще в 2001,2,3 роки. Це після того, як влада його майже знищила, створивши клона Час2000. Повірте, тоді в журналістиці самоцензури було набагато менше
Якось не файно так писати про ту газету, де, публікувались (якщо це однофамілець, то прийміть мої вибачення). А щодо газети «Час», то в ній є багато недоліків, але це єдина газета, яка не боїться речі називати своїми іменами, яка не боїться гострих тем тощо. І Ви просто не знаєте, скільком простим людям газета допомагає (це я кажу з усією відпоідальністю за слова). Звісно, газета має свою орієнтацію і ніколи від неї не відступала.
А про самоцензуру, то Ви поговоріть з журналістами, і запитайте в них, а чому вони не проводять розслідування стосовно дач прокурорів, суддів, чиновників?.. І це не рівень професіоналізму, а ступінь страху та інстинкт виживання ними буде говорити. Але, попрацюйте в редакції, відчуйте всю сіль цієї роботи і тоді ми поговоримо. Бо Ви дуже теоретично підходите до журналістики. А це дуже важкий і небезпечний хліб. Це я Вам кажу як людина, якій погрожували, яка проходила допити в міліції, яка захищала газету в суді.
Я Костю чула кілька років тому, і, повір мені, то були інші слова та підходи. А тепер — це апологет Януквича і Ко. Я ніколи не цуралась своєї позиції і я підтримую свого шефа, який каже, що спершу ти повинен бути українцем, а потім журналістом. Отож, я вважаю, що Кость зрадив свої погляди. Хоча, можливо, людина має право на їх зміну…