Стипендії в 2011 році не підвищуються: це не передбачено Законом про Держбюджет. Вони тільки індексуватимуться залежно від рівня інфляції (як і зарплати), проте ця індексація суттєво не впливає на розмір стипендій, який встановлено на рівні 2010 року.
Нагадаємо, ці розміри звичайних (не підвищених) стипендій:
– для учнів профтехучилищ – 200 гривень на місяць;
– для студентів вищих навчальних закладів I-II рівня акредитації (технікум, коледж тощо)
– 400 гривень на місяць;
– для студентів ВНЗ III-IV рівня акредитації (інститут, університет, академія)
– 530 гривень на місяць.
Для учнів ПТУ та студентів вишів I-IV рівнів акредитації з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування
Ми писали про це. Ы завше виступали проти цього українофоба і україноненависника. Але причину чого не пустили в новини — не знаю тому й не буду судити: це може бути технічна затримка, непрофесіоналізм, цензура внутрішня чи зовнішня. Але те, що ЗМІ повинні транслювати події в краї, навіть ті, які не створені владою, це факт.
А щодо того, що студенти бояться і страх у них вже в крові — це найстрашніше. Бо ми, коли виходили в 2004 році, страху не мали. А потім вже ректорат просто не міг не стати на нашу сторону.
Ви ж тільки порахуйте скільки студентів по Україні, якщо тільки в Чернівцях їх більше 10 тисяч!!! Звичайно, владі дуже добре, коли й ця колись активна маса людей залякана.
А як вони виховуватимуть своїх діток????
А ще кажуть, що крайня хата швидше горить)
Ти ж не сидів склавши руки, коли вбили студента у відділку міліції? І той випадок конкретно не чіпає чернівецьких студентів. А тут напряму
Так коли будуть агресивні дії тоді вже пізно буде ходити на мітинги. Тоді вже буде щось НАБАГАТО серйозніше як з однієї, так і з іншої сторони. Ось в чому проблема
А що робити? Так хоча б можна звернути на цю проблему увагу. А потім наголосити — от не почуєте нас — то ми і голодування, і піший похід на Київ організуємо. Але однозначно — мовчати не можна.
і у багатьох наших є комплекси неповноцінності перед цими людьми. а в останніх той самий комплекс в столиці перетворився на зверхність. але, завше кажу, не матиме успіху той, хто плює в криницю, з котрої пив раніше)
Ви знаєте, що кажуть люди, котрі його підтримують: «Що ви пристали до чоловіка? Хіба ви не помиляєтесь? Головне, що він порядок наводить, щось робить, реформує Україну. Пенсії обіцяє підвищити! А ви до слів чіплєятесь. От ваш Ющенко і ТИмошенко правильно говорили і що? І де вони зараз?»
Мені подобається Єгор Соболєв. Він намагається допомагати, а не повчати. Відчуваєте різницю? Бо почасти київські світила вчать того, чого й самі не виконують)
Це правда. І конкуренція там дай Боже, і вимоги. А вибирають почасти редактори з випускників регіональних вузів. А щодо якості і професіоналізму, то він повинен бути присутнім скрізь. Та все ж ми працюємо в різних вимірах і ставити в один ряд нас і них не варто. Ми не гірші, ми просто інші.
Я за освітою політолог. І моє попереднє твредження грунтується на досвіді, отриманого протягом десятирічного досвіду в журналістиці, моїх стажувань в Польщі та спілкування з колегами з загальноукраїнських, польських, російських, білоруських, німецьких, ізраїльських колег.
Так от, коли спілкувалась з деканом факультету журналістики Варшавського університету він так само відстоював потребу в журналістській освіті. В той самий час, спілкуючись з редакторами найбільших польських ЗМІ, тим абсолютно начшати яка освіта у журанліста, головне, аби писав гарно і професійно. І для цього не потрібно вчитись п’ять років. Окрім того щороку до газети приходять на практику студенти з факультету журналітики. Переважна більшість нереально далекі від журналістики. але матимуть диплом.
Вважаю взагалі університетське навчання особливо в чернівецьких вузах марно витраченим часом. Тим більше не розумію, чому люди йдуть на філфак на спеціальність «журналістика». Журналістиці навчити неможливо. Ти або журналіст, або ні. Від природи. Від талану. Більшість відомих журналістів за фахом інженери, економісти, історики тощо. А щодо освіти — то нарікати на університет не варто — більшість викладачів там просто не знають/не хочуть/не вміють по-людськи/по-европейськи викладати, а студенти не хочуть вчитись. І все в руках студента. Йому дали напрямок — от і рухайся. І шукай програми, щоб хоча б рік повчитись закордоном.
тоді або хірургічне втручання потрібне (видалення частини шлунка) або… переосмислення, прояв сили волі та характеру. До речі, досить непогана метафора. Адже є громади, котрі мислять головою, а є, котрі мислять шлунком. Так от, народи-шлунки не мають ні свобод, ні прав. Їхні дії керуються шлунком (у кого для виживання-Україна, а у декого од перенасичення-США). Такими народами легко маніпулювати та люд просто зомбувати.
Коли ми були студентами (вже як бабця говорю), то якось легше піднімались.
Нагадаємо, ці розміри звичайних (не підвищених) стипендій:
– для учнів профтехучилищ – 200 гривень на місяць;
– для студентів вищих навчальних закладів I-II рівня акредитації (технікум, коледж тощо)
– 400 гривень на місяць;
– для студентів ВНЗ III-IV рівня акредитації (інститут, університет, академія)
– 530 гривень на місяць.
Для учнів ПТУ та студентів вишів I-IV рівнів акредитації з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування
– 550 гривень на місяць (для учнів);
– 1.160 гривень на місяць (для студентів).
В бюджеті кошти не закладені!
А щодо того, що студенти бояться і страх у них вже в крові — це найстрашніше. Бо ми, коли виходили в 2004 році, страху не мали. А потім вже ректорат просто не міг не стати на нашу сторону.
Ви ж тільки порахуйте скільки студентів по Україні, якщо тільки в Чернівцях їх більше 10 тисяч!!! Звичайно, владі дуже добре, коли й ця колись активна маса людей залякана.
А як вони виховуватимуть своїх діток????
Ти ж не сидів склавши руки, коли вбили студента у відділку міліції? І той випадок конкретно не чіпає чернівецьких студентів. А тут напряму
Маріасю, ти як?
Так от, коли спілкувалась з деканом факультету журналістики Варшавського університету він так само відстоював потребу в журналістській освіті. В той самий час, спілкуючись з редакторами найбільших польських ЗМІ, тим абсолютно начшати яка освіта у журанліста, головне, аби писав гарно і професійно. І для цього не потрібно вчитись п’ять років. Окрім того щороку до газети приходять на практику студенти з факультету журналітики. Переважна більшість нереально далекі від журналістики. але матимуть диплом.